Ги.

Гуглив, звичайно. Там і вірш-відповідь є:

а хочешь, я тебе поверю?
в то, что душа твоя жива...
в то что слова не всё слова -
а створки врат из иномерья

вот ниточка твоих небес...
её вчера ты потеряла...
она мне многое сказала
тропинкой завивая лес

нет норм в привычности азов...
но нормы есть, мы сами норма...
и голубей с руки мы кормим
не наблюдая ход часов.

с кем повстречала ты рассвет,
кого так сильно полюбила?
случилось ласково и мило...
и ты, и он, ... и ваш секрет.

Рамантіка-а-а-а-а...

Колючкам, які колись були трояндами, теж корисно час від часу про це згадувати. =)

Якщо згадується тільки погане - не варто шкодувати, ІМХО.

"Завтра" не прийде, поки живеш вчорашнім днем.

Але є у цій концепції один ризикований момент. Через деякий час стосунки "вирівнюються", і люди, знаючи, що ніхто нікому нічого не винен, просто розбігаються - шукати нових гострих відчуттів з іншими. А от тоді уже починають дивуватися, чого особисте життя не складається.

Момент, про який всі думають, що "само собою", але потім забувають: починаючи стосунки, людина має бути свідома того, що добровільно бере на себе відповідальність за ці стосунки. Два ключові слова: "відповідальність" і "сама".

Куроч, побажання, шоб все у вас було найкращм чином.

Як у казці, тіко луччє.