Набридло. Травневі свята минули якось дуже швидко. Колеги з’їздили хто куди і привезли звідти купу яскравих світлин. Не можна так. Набридло сидіти безвилазно у Києві (Чернігові, Рівному, Броварах), а отже – цей вікенд ми проведемо у новому, не баченому досі місті. Вирішено – купуємо квитки і їдемо.
У п’ятницю виїздимо з Києва о 20:35, і о 8:14 (реально - на півгодини пізніше) в суботу - ми вже у Кам’янці-Подільському. На вокзалі купуємо карту міста (4.50-6.50 грн.) і йдемо на зупинку маршрутки. Нам потрібна та, що має номер 27. Хоча, якщо бути чесним, маршрутка вранці - то на крайній випадок (скажімо, якщо іде дощ): Кам’янець лише на карті великий, насправді ж до центру - хвилин 20 ходи. Отже, на маршрутці по Червоноармійській і просп. Грушевського або пішки по Привокзальній дістаємось центру. У першому випадку виходимо біля ринку (разом з нами салон звільняють майже всі пасажири) і пішки йдемо до перехрестя з вул. Князів Коріатовичів, у другому – повертаємо на вул. Князів Коріатовичів біля автовокзалу. І не поспішайте розчаровано гукати: «А де фортеця?» - все у нас попереду.

Наша перша зупинка – піцерія «Челентано».

Вона відчиняється о 10:00, а вже за 10 хв. всі місця зайняті (центр все-таки), тому краще приходити вчасно. Ціни – як і всюди в мережі. Вибір – теж.
Альтернатива піцерії знаходиться через дорогу і зветься «Ар-Деко». Незважаючи на задекларований статус кафе, у меню, окрім чаю, кави і тістечок, можна знайти «перші, другі страви і компот». Ціна задоволення – прийнятна.

Поснідавши, просуваємося по вул. Князів Коріатовичів до Старого Міста.

10 хвилин пішки (можна було, звичайно, поїхати маршруткою № 19 – прямо до центру Старого Міста - але ж то не так цікаво, правда?) – і от перед нами Новопланівський міст. Під мостом – тече Смотрич.

Вид з моста – Гончарна башта (1583 р.)

Одразу за мостом – на Троїцькій площі – стоїть Троїцька церква (XVI ст.)

Просуваємось далі по вул. Троїцькій – і ось бачимо Тріумфальну арку Стефана Августа. Якщо пройти під нею, торкнутись каменя на правій стіні (його покажуть жебраки, отож можна не переживати щодо «який з них – ВІН?») і загадати найзаповітніше бажання – воно неодмінно здійсниться (Л.Д.Кучма, якщо вірити легенді, двічі проходив під аркою – перед виборами).

Ми не даремно проходили під аркою – далі на нас чекає Кафедральний костьол св. ап. Петра і Павла (XV-XIX ст.). де у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які у ньому знаходяться.


З оглядового майданчика у скверику при костьолі видно Стару фортецю (не треба тягнути мене за рукав, ми підемо до неї пізніше) і Церкву св. Георгія (вона знаходиться у Польських фільварках – кварталах – сьогодні ми туди не підемо, отож дивіться здалеку).


По вул. Татарській мимо Петропавлівської церкви (XVI ст.)...

...виходимо до Кушнірської башти (1585 р.). Якщо ви хотіли вийти до башти Штефана Баторія – не турбуйтеся, це вона і є.


А ми не зупиняємося і по Старопоштовому узвозі уздовж Татарських бастіонів (XVII ст.) прямуємо…


…прямуємо до Нижньої Польської брами (XV-XVI ст.). Місток під брамою веде до Польських фільварків (ми туди не підемо сьогодні, пам’ятаєте?).


Ми йдемо далі по правому березі Смотрича, аж ось… Це місце зветься Бродом. Звідси добре видно Стару фортецю, але далі дороги нема – доведеться повертатися.

Повертаємось до Польської брами, але не йдемо до Старопоштового узвозу, а починаємо підніматися по старовинних сходах. Ще мить – і ми вже біля костьолу, але цього разу за парканом.

Вузькою вуличкою виходимо до пл. Польський ринок. Тут стоїть ратуша (нема фото) і катають на конях. А ще тут стоять лавочки, на яких ми з вами трохи перепочинемо перш, ніж (нарешті!!!) піти по вул. Замковій до Старої фортеці (або Замку, що те саме).

Біля Міської брами (XV-XVIII ст.) можна розважитись – постріляти з лука.

Аж ось що це? Невже дощ?

Швиденько тікаємо під дах. Тут же, у пороховій лабораторії (XVII ст.), є ресторан «Під брамою». Якщо вірити скачаній з Інтернета інформації, тут – найкращий шашлик в усьому місті. Щоправда, обслуговують довго (все-таки, на туристичному шляху ресторан стоїть), але ж ми не дуже поспішаємо, правда?


У самому замку цікаво (Чорна башта з 40 м криницею, видовбаною у скелі; Кармелюкова башта; експозиція оборони від турків, розташована у підземеллі Західних казематів; ще мала б бути виставка «Останні надбання» і телевізор, який, Ющенко подарував після Помаранчевої революції, але зали – на ремонті), але ж людей стільки, що аж на стіни лізуть. ;)

Отож, ми виходимо з замка і уздовж його північної стіни йдемо далі на схід – там зеленіє роздоллям Нова фортеця (точніше, те, що від неї залишилось). Людей на 100 м. кв. тут небагато, а отже і дихається вільно.


Фото на фоні замку (а то ніхто ж не повірить, що ми тут були) – і вже час збиратися додому.

Нецікаво іти назад тим самим шляхом – отож повертаємося уздовж південної стіни замку – майже по краю урвища.

До донецька 850 км, до Хмельницького – 85 км. Але ми вже збираємось до Києва (340 км). Утім, хочеться лишитись у Кам’янці іще хоч би на день – так багато лишилося не бачених місць. Зате є привід навідатись сюди ще раз.
Сідаємо на маршрутку № 19 і їдемо до знайомого вже «Ар-Деко» - вечеряти окрошкою і варениками з вишнями і, поки готується наше замовлення, відпочивати на м’якому дивані. Потім на маршрутці № 27 – на вокзал. О 19:35 полишаємо місто за вікном поїзда № 624 і о 7:30 в неділю - ми вже у Києві.
P.S.: Якщо вам сподобалася мандрівка - підтримайте її, будь ласка, своїм кліком (або навіть рекомендацією) на ХайВеї ;)