…Піймав себе на тому, що замість «Якщо я стану політиком» почав користуватися зворотом «Коли…». Це означає, що серйозна моя частина потроху перемагає частину романтичну.

…Бідна Марічка: я нудний, коли серйозний.

…Після обговорення «Ніжок Буша» подумав, що не такий страшний «Бушизм» гамериканського зразка, як «Кумунізм», який панує у нас сьогодні. Все просто: у тих же США є дві політичні партії з різними ідеологіями, які, втім, ведуть країну у приблизно одному напрямку. У нас – безліч партій, і всі вони сповідують одну ідеологію ("лівого популізму"), але при цьому кожна має свою концепцію розвитку країни, відмінну від інших. При тому, куми дуже часто знаходяться у ворогуючих партіях і «по роботі» мають сперечатися.

…Іще дійшов висновку (а кілька днів тому був готовий відстоювати іншу думку), що для України таки може бути корисною федералізація. Але не така, як нам «ненав’язливо пропонують» - з простим поділом на Схід і Захід. Треба піти далі і поділитися на десяток автономій у складі Держави: Сіверщину, Слобожанщину, Донбас, Придніпров’я, Степову Україну, Крим, Бесарабію, Поділля, Закарпаття, Галичину, Волинь… Надати більше повноважень місцевим владам, яким, зокрема, доведеться вирішувати і питання взаємодії з іншими Адміністраціями, оскільки на різних територіях будуть зосереджені різні ресурси (вугілля, зерно, порти, рекреаційні зони тощо).

…Звернув увагу на те, що у репортажах з ВР жодного разу ще не було так, щоб якийсь депутат читав серйозне видання. Щонайбільше – «Сегодня» (останню сторінку – там, де анекдоти).

…Кілька років тому, коли я був заступником головреда Чернігівської обласної газети для молоді «БіТ» і членом Правління ЧОМГО «Наше покоління», гендиректорці спало на думку трохи відпочити і провести тримісячну гру з самоуправління. Мені першому випала нагода на місяць стати президентом (Верховним Протектором, як я назвався), сформувати уряд і все таке інше… Номінально я був найголовнішим у своїй Республіці. Я написав Конституцію (у загальних рисах вона повторювала Статут організації, але було і кілька поправок). Я сформував уряд (і написав посадову інструкцію для кожного посадовця). Як і раніше (до «приходу до влади»), я планував і реалізовував більшість культурних і просвітницьких заходів в організації. Але я не мав найголовнішого – дієвої опозиції (тобто тієї людини або групи осіб, функцію якої виконував я у складі Правління перед тим, як «прийти до влади»). І навіть коли якась моя реформа не подобалась «населенню» - не було кому про це заявити і запропонувати альтернативу. А головним моїм програшем став провал «референдуму», згідно результатів якого влада мала помінятися (сценарій давно був готовий: з підтасуванням голосів і «каруселями») – у призначений день явка громадян не досягнула навіть 10%. Після того місяця я зробив кілька висновків для себе. Один з них: деякі люди є набагато корисніші в опозиції, аніж при владі.

…Багато чого іще собі надумав. Напевно, таки колись почну це реалізовувати. А перший крок – треба отримати бізнесову (економічну, менеджерську…) освіту. Бо незакінченої педагогічної уже замало для осягнення державницьких процесів.  До речі, хтось може щось запропонувати?