Життя та інші гаразди

і знак нескінченості - три крапки у кінці...


Недокрымские каникулы, или Туда и обратно


/цей текст написаний російською – щоб «моїм кураторам із ФСБ» було легше зрозуміти, про що в ньому ідеться. =)

Пятница, 17:00

Вот я. На мне песочные брюки-карго и свитер «четыре оттенка серого». За спиной армейский рюкзак цвета «хаки» - единственное в доме, что смогло вместить два фотоаппарата и кое-какой шмот. На ногах у меня – берцы с тризубами. Тризубы проглядывают из-под брюк, но что-либо менять уж поздно - до отправления поезда остается меньше часа. Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 11

Українська Національна Революція


Не викладаються фотки на ХБ. Не знаю, чому.  =(

Тому виклав на ФБ.

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 6

П'ятничне проти ночі (18+)


Добраніч, хлопчики й дівчатка!


Злінкуватись | Відмітились: 7

Вибач


Я зовсім трохи не дійшов сьогодні до виставки тюльпанів, що на Співочому полі. Натомість, я назбирав тобі дещо інший букет, мешканко ХБ, яка уособлює Весну.


Злінкуватись | Відмітились: 14

Карент муд 25.01


Піймав себе на тому, що скільки разів дивився "Про що говорять чоловіки" - завжди підсвідомо чекаю, що от з'їдять вони отой чудовий шашлик у "грузина, який не вміє співати" - а через кілька сцен їм стане погано, і що це і є мораль цього епізоду.

А мораль - зовсім інша. Багато гарних речей чекають на узбіччі нашого життя, але ми їх не помічаємо. А якщо навіть і помітимо - думаєм, що нічого хорошого із того не вийде.


Злінкуватись | Відмітились: 6

Карент муд на зламі 2013-2014


Книжка, яку я читаю зараз, - "Атлант розправив плечі". Три частини по чотри сотні сторінок кожна про сучасний стан справ, написані в 1957 році (тільки не кажіть, що ноосфери не існує, і що все, написане в цьому романі-антиутопії, є закономірним на шляху розвитку економіки... та хоч би і США кінця ХХ ст., в яких, ніби то, відбувається дія).

Висновок про причини того, що є: Посередність теж хоче бути успішною. Але для цього їй треба втоптати у біомасу тих, хто на дві голови вищий.

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 2

Історія про два півторта


А знаєте, з мріями треба бути обережним щомиті, а не лише тоді, коли загадуєш бажання на зірку, що падає, чи на келих шампанського Новорічної ночі.

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 11

про самоцензуру і тонни бруду


Ну от, я маю зараз придумувати питання для пана міністра інфраструктури, періодично стримуючись від того, щоб написати великими літерами замість кількох десятків слів коротке: "Чому все так х…во?", а замість того – пишу узагалі цей пост.

Я стримуюся не тому, що журналіст державного ЗМІ, ніби-то, має щось комусь вилизувати. Ні. Я стримуюсь тому, що питання: "Чому все так х..во?" - є суто риторичним (і у певній мірі - деструктивним), а відповідь пана міністра на нього все одно нічого не пояснить читачам. До того ж, констатація факту, що "все х…во", висловлена журналістом, не відповідає дійсності – є в оточуючій реальності і позитивні моменти. Та й узагалі, така констатація, якщо після неї не іде запитання: "Як нам вилізти з цієї ж…и?", не має сенсу – принаймні, нас так учили, здається, ще в минулому житі.

Мустафа Наєм у статі на "Медіапросвіті" каже, що представляти позицію влади перед населенням – "радянщина". Не згоден. Бо кожен журналіст (крім тих, хіба, хто пише про "чисті" спорт і культуру) у тій чи іншій мірі представляє позицію влади перед населенням. Відмінність лише – в пропорціях дьогтю і меду. Але пропорції залежать не так від стандартів видання, як від самоцензури. Тобто, журналіст сам вирішує на першому етапі: "Оце я напишу, а це - ні", і лише потім це потрапляє до редактора. Хтось діє за принципом "або добре, або нічого", хтось – не хоче ретранслювати чергову нудну відповідь на чергове "гостре" питання, а для когось – інформаційне повідомлення не цікаве, якщо в ньому не фігурують вкрадені мільярди. Але в будь-якому випадку – якщо текст мінімально збалансований (на задньому плані тут має пробігти привид так званої журналістської етики), то більшість редакторів його пропустять. Я знаю. Я пробував. Якщо експерт у коментарі на початку каже, що "уряд повинен чітко стояти на своєму" – далі він може лаяти цей же уряд за те, що "а по факту – не стоїть". І це передрукують всі – і "провладні", й "опозиційні" ЗМІ. Бо комусь припаде до душі перша частина, а комусь – друга. У них теж стоїть внутрішній фільтр: котрий меседж у цьому тексті сприйняти, а котрий – пропустити повз очі.

Той же Наєм каже, що робота журналістів – інформувати, а не змінювати країну. Так то так, але журналіст завжди має власну думку, якою керується при висвітленні подій і явищ. І отут уже позиція "я сказав, а ви собі як хочете" призводить до того, що інтернетом щодня прокручуються тонни бруду (на позитиві ім'я не зробиш), який не прилипає. Тобто, наслідків – нема. Написали про чергове "покращення" (тут відомство накупило кулькових ручок за ціною комп'ютерів, там журналіст відкопав, що син чиновника прибрав до рук певну фірму, а осьдечки – аварія за участю автомобіля з віп-номерами) – люди прочитали (подивилися в тєліку і на ютьюбі). Завтра напишуть і назнімають ще. А післязавтра – люди починають сприймати це все, як належне. "Що зробиш, в такій країні живемо… І я живу, і сусіди мої – така наша доля, вочевидь". Звичайно, намагатися змінити світ – ідеалізм. Але й писати лише заради того, щоб писати… Це просто самоспоглядання якесь виходить. І тут я знову повертаюся до того ж, з чого і почав – питання "чому?" не має сенсу, якщо після нього не іде: "як це змінити?"

П.С.: Уже дописав, коли подумалась така річ: слова про те, що "я просто подавав факти", по суті, є виправданням. Але це виправдання не конає, допоки журналіст дивиться на світ через фільтри самоцензури.


Злінкуватись | Відмітились: 2

Акустичне тло : Marvin Gaye - Yesterday (Motown meets the Beatles)  Я шо : ліричний    

два непов'язані тексти


Зовсім забув, що планував на вечір два коротенькі тексти.

Перший із них отримав у моєму телефоні (куди записав вранці, щоб не забути про нього) заголовок: "Географія кохання". =)
Є така штука - будинки в місті, які "оцими руками будовано" (будівельник же ж). І є - будинки, в яких живуть (або жили колись) дівчата-кохання. Ходиш містом - і подеколи стрічаєш ті будинки, як давніх знайомих. Перше "Давай одружимось!" (у віці п'яти років) - сусідній будинок. Перша шкільна закоханість - за два квартали від школи (цікаво, чи ще й досі там живе?). Перше юнацьке кохання - на іншому краю міста (туди - із п'ять хвилин в дорозі, назад - всі півгодини). По перші серйозні стосунки - то вже до іншого міста їхати.

Другий текст - із царини "якби у мене була дочка - я розповідав би їй..." (залишу за кадром, який би привід міг бути саме до цієї історії).
"Отож, у далекі 90-і, після розпаду СРСР, бів страшенний дефіцит. Дефіцит грошей і дефіцит речей. І тому речі, які ламалися, люди намагалися лагодити. Бо важко було купити підходящу річ на заміну. Чи можеш уявити, що у мене в шухляді письмового столу лежав справжнісінький паяльник, яким я час від часу паяв (що б ти думала?) навушники! Вони тоді були зовсім благенькі: то дроти рвалися від найменшого розтягування чи скручування, то "черепашки" розклеювалися і динаміки відривалися. І я їх постійно перепаював, щоб із кількох непрацюючих зробити одні робочі. Давно то було... Відтоді у магазинах речей побільшало, вони стали складніші, і якщо щось зламалося - простіше стало купити нове, ще краще, ніж було до того. Зрідка - здати в ремонтну майстерню (бо ремонти старої речі часто обходилися навіть дорожче, ніж купівля нової), годі уже думати, щоб лагодити самостійно. А згодом люди так само, як до речей, почали ставитися до стосунків..."


Злінкуватись | Відмітились: 5

про цінність людську


Якщо тебе не цінують, як хорошу людину - то й як погану навряд цінуватимуть більше.

Злінкуватись | Відмітились: 9

Несподіване


Трапилося несподівано добру справу зробити. Просто, у мене їх все одно дві було (дякувати акції "Купи одну, і другу отримай за так"), а вони там, напевно, постійно голодні сидять. (Хоча, здається, їм на всіх наїдку не дуже-то й було, але ж приємність)

...А потім стояв ногою на кучугурі, як ото справжній Наполеон, оглядав примруженим оком Поділ і жер в одне лице другу 30-сантиметрову піццу. Давно-бо її хотів.


Злінкуватись | Відмітились: 44

Коти - такі коти. =)


...


Злінкуватись | Відмітились: 6

Я залишу це тут =)



Злінкуватись | Відмітились: 3

Анонсик



Злінкуватись | Відмітились: 9

Гм...


Задумавсі про таку річ.

Дівчата у бложиках пишуть, шо "нарешті розлучилися" і "можете вітати".

А чоловіки - просто не пишуть, чи справді не бувають ініціаторами такого от розриву?


Злінкуватись | Відмітились: 26

Громадяни, записуємося


Корочє, набираємо групу для груповухи поїздки до Тернополя на єдин день 2 квітня. Отакеє во.

Культурну програму забезпечують місцеві.

Заявки приймаю до п'ятниці, 19.


Злінкуватись | Відмітились: 19

Ви знали?


Жінка хворіє, коли хоче, щоби про неї хтось попіклувався, чоловік - коли хоче, щоб його не турбвали.

І через нерозуміння мотивації одне одного у цьому у них бувають конфлікти.


Злінкуватись | Відмітились: 34

Немає щасця у житті? (про блоги)


Такі знайомі слова:

Читать дальше...

---

Бонус: А ви знали, що у 2005 році "ЖЖ" означало - "жіночий журнал"?


Злінкуватись | Відмітились: 54

Боротьба із корупцією: "покращення життя" корупціонерів уже сьогодні?


Мер міста Зугрес у Донецькій області Сергій Павленко, затриманий правоохоронцями у момент отримання хабара, уже звільнений під підписку про невиїзд і госпіталізований до терапевтичного відділення місцевої лікарні.

Про це повідомляє DT.UA із посиланням на поінформоване джерело.

За словами співрозмовника, зараз підозрюваний у хабарництві чиновник поодинці займає недавно відремонтовану двомісну палату, призначену для обслуговування інвалідів війни.

Точний діагноз, який поставили медики Сергію Павленку, поки невідомий.

"Оскільки Сергій Іванович (Павленко, - ред.) у нас досить товстий, йому, швидше за все, поставлять гіпертонічний криз, ішемічну хворобу серця та передінфарктний стан", - припускає лікар із Зугреса, який побажав залишитися неназваним.

Як повідомлялося, 1 березня при отриманні хабара на суму 5 тис. доларів під час спільної операції УБОЗ і прокуратури був затриманий мер Зугреса Сергій Павленко, який узяв із підприємця гроші за виділення земельної ділянки з наступною зміною цільового призначення.

Цим, зокрема, похвалився президентський уповноважений із питань дерегуляції господарської діяльності Михайло Бродський, який написав у своєму бложику: "Для тех, кто не понял, что началась борьба с коррупцией. И она касается всех. Не нужно никого делить на "своих" или "чужих", власть или оппозицию. Как говорил Жеглов: "Вор должен сидеть в тюрьме". Ирония судьбы: лозунг Ющенко "Бандитам - тюрьмы" начал воплощать в жизнь Янукович".

Михайле Юрійовичу, то де, кажете, місце корупціонера?


Злінкуватись | Відмітились: 2

Путін – краб, Медведєв – джміль, Яукович - … ведмідь?


Мені Янукович нагадує ведмедя. І комплекцією, і обличчям. І я його через це боюся.

Знаєте, коли у дресирувльників у цирку питають, який хижак найстрашніший, вони кажуть, що – ведмідь. Бо у того ж лева усі емоції на морді написані, і можна якось реагувати. А ведмідь – ні з сього ні з того запросто півголови лапою знесе – і не знатимеш, чого.

У психології люди теж поділяються на "левів" і "ведмедів". І наш президент – типовий "ведмідь". Коли на нього не глянь – завжди одна і та сама пластмасова посмішка і наївні оченята. І серйозні речі з таким виразом обличчя говорить, і відверті дурниці, і підлеглих вичитує, і лякається.

І розум у нього, здається, - такий же неповороткий і незграбний, як у ведмедя.

І не зрозумієш же ж – то він такий тупий, чи просто прикидається. Бо на обличчі завжди – одна і та сама "ведмежа" маска.

І ще завдяки своїй "ведмежій" масці Янукович виглядає, як людина із малою власною волею - десь між Ющенком (може, хто пам'ятає, але у 2004 році "помаранчевому" кандидату закидали в тому числі і відсутність власної політичної волі – що він і показав згодом на посаді глави держави) і Миколою ІІ (який мав імператорські повноваження, але фактично жив "окремо" від імперії, якою керували його підлеглі).


Злінкуватись | Відмітились: 6

Акустичне тло : DHT - Listen To Your Heart (DHT Hardbounze Single Edit)  

Такеєво на ніч глядя)


...Усе б нічого, якби не аватарка.

Якби не аватарка, то і на думку б не спало, що це саме вона снилася кілька років поспіль, потім перестала, і тепер от – знову.

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 17

П'ятничне (16+)


Не сіські, а про спілкування)

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 9

феєрично попап вписався)


Броцький натякає:


Злінкуватись | Відмітились: 13

Мій вікенд. FinCo: люди, фінанси. Рефлексії


многобукав, і жодного слова про ХеБешечку

Читать дальше...


Злінкуватись | Відмітились: 13

Я - з усіма (майже)


Якщо хто іще не в курсі: від завтра і аж до понеділка на ХБ - бойкот. Тобто, не заходимо вопщє ані на секунду.

Усе іде до того, що таки розселимся по фейсбуках і жежешечках навіть якщо усе полагодять. А шкода.

Бо, по-перше, я до ХБ за три із половиною роки просто звик. Тепла компанія і все таке. До того ж, на відміну від інших соцмереж, 50% своїх онлайн-френдів тут знаю особисто, а ще 30% - просто таке відчуття, ніби тільки учора чай на одній кухні пили (і цей феномен давно помічений не лише мною: зустрічі ХБ ІРЛ проходять без "морозу" навіть коли людина потрпляє уперше до колективу, де усі одне одного бачили не раз).

Друга причина - у різних соцмережах у френдстрічках збираю різних людей (ба, навіть є люди, які не репостять, а роблять унікальний контент для кожної мережі). А тепер доведеться "змішувати". І доведеться більше відсіювати, аби тримати френдстрічки у розумних межах довжини.

Хоча, якщо захотіти, можна знайти і плюс - ним є синдикація контенту ЖЖ, ФБ і Тві (пости з однієї мережі ретранслюються в акаунти на інших).

Но все одно збирати пости френдів, і особливо - коментарі, тепер буде важче. Бо ХБ має одну унікальну особливість - це є об'єднане місце для спілкування.

ПееС: Не встигаю усіх відслідковувати. Кому знадоблюся - крос-дані є у боковому блоці.


Злінкуватись | Відмітились: 20
Назад | Вперед



Настрій десь такий:


Автореферат

Помітки на полях

Контакт

ICQ: 215682627

Skype: maksim.bazhenov

Тві: http://twitter.com/M_Bazhenov

Кросблог: http://yamatov.livejournal.com

Йа на Хуторі:
http://www.khutor.net/my/yamatov/

---

Інша реальність: https://mbazhenov.wordpress.com/


Мої місця

Старожил ХБ

m3999.gif


Грошовий еквівалент блогу

...

Участник ePochta Blog Rating

Карта Блоггеров


Гості

А я про вас шото знаю ;)

 vipersig.jpg

 

Sign by Danasoft - Get Your Free Sign

Вішлисток

Пишу тут, щоби не забути, коли прийде час.

- вишиванка;

- тарілочки (та інше приладдя) для суші;

- чашечки (і каламарчик тож) для саке;

- мультимедійний комп'ютер;

- 22" монітор;

- 12" лаптоп;

- планшетний ПК;

- БФП (принтер/сканер/копір);

- EOS-фотокамера;

- спідлайт;

- веб-сайт;

- валіза із національним орнаментом на кавері;

- [шось іще, треба згадати]

- Лендровер (але для початку згоден і на Пежо);

- трикімнатна кватера на Оболонських Липках;


ОБОЗ.ua